***

Захований  між  скельцями  душі,
Ступаючи  між  висохших  скелетів,
Він  жив,  неначе  птах  у  спориші,
Чекаючи  рушниці  із  багнетом.

Він  бачив,  як  із  запалом  вгорі
Літають  ті,  кого  вважав  за  друзів,
Але,  програвши  в  тій  жорстокій  грі,
Він  сам  один  залишений  у  тузі.

Стискався  біль,  неначе  лід  гарячий,
І  смерть  поцілувала  його  в  груди…
А  він  раніше  сонце  цілував  одначе…
Проте  його  не  розуміли  люди…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647093
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2016
автор: *Кассіопея*