Ридає ніч піснями солов’я,
Для пари, що покрита сивиною.
Часи минули, як цвіла земля
Їм круглий рік, цвіла навіть зимою.
Мороз зимою казку малював,
А довгі ночі – ночі для кохання,
З них кожен їх, неначе чар чекав,
Чомусь тоді не спалося до рання.
А навесні збиралися в політ,
Душі були у медунковім цвіті.
О, скільки літ, скільки минуло літ,
Їх певно стільки, як волошок в житі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2016
автор: Віталій Назарук