Дім Залізних Птахів

Залізні  Птахи,  відлітаючи,  заволокли  небесну  браму
хмарами,  дощами,  пронизливими  вітрами.
Люди  вставали  досвіта  і  клякали  читати  псалми
зітханнями,  мовчанкою,  напівживими  голосами
і  питали  один  одного:  "Хто,  як  не  ми?!"
Вартові  Дому  Залізних  Птахів  ховали  братів  у  дольмени,
продовжуючи  вірити  у  Бога,  Правду,  Свободу  і  Дива.
І  день  заступила  ніч,  і  тривала  темрява  242
відтинки  нескінченності,  кроки  землею,  що  вкривалась  вирвами,
борюкалась,  борсалась  і  ревла,
аби  не  змогли  "інші"  звести  у  ньому  капище  
німовного  відчаю,  скорботи  і  зла.
У  краї,  де  колись  був  Дім  Залізних  Птахів,  
не  втрачають  надії  на  повернення  Крилатих  
і  далі  встають  досвіта  читати  псалми  за  життя  Вартових,
і  поміж  молитвами  і  боями  продовжують  один  одному  передавати,
мов  код:
"Хто,  як  не  ми?!"....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2016
автор: Kalisto