Я дякую, місяцю лютий, за те,
Що серцем ти все розумієш.
Тому не морозиш і сніг не метеш,
Ти душі АТОвцям цим грієш.
Бо дуже зажерливі тії царьки
За наших синочків забули.
Мабуть на погонах важкі зірочки,
А може за сало здобули.
Напевно не зовсім відомо їм те,
Як жити голодним в багнюці.
Звичайно в палаці… там дощ не іде…
По пиці б… та кожній тварюці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647003
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.02.2016
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук