прогалини в часі вільніші від перших земних,
і ти не останній,
хто ствердно киває на правду,
і ти не найперший,
хто ствердно брехнею змовчав,
така собі істина:
де б ти не був, з ким не дихав,
та завжди на тобі повисне мовчання тягар
звикатимеш бути навпроти,
і навіть навчишся
ховати під комір розмови,
і встанеш, щоб йти
і будеш, як інші,
вкривати себе падолистом,
бо осінь не вміє по-іншому бачити сенс -
за кожним, хто в ній,
вона замітатиме все
а раптом у часу не буде для тебе хвилин
і де ти зупинишся
з ким
25.02.16, Коломия
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2016
автор: Іванна Шкромида