-Мамо,прошу, не вбивай!
Тільки хлібця мені дай!
Й рученята простягала,
З надією хлібця ждала.
Рученяточка худенькі,
тонкі,тонкі і бліденькі.
Оченята мов мертві,
нерухомі і скляні.
Так собі Катря стояла.
-Хлібця, хлібця!- лиш благала.
Вже й рухатись не могла,
мов мертва уся була...
Мама слухати не стала
й малу доню ...зарубала,
щоб ввечері в казані
юшку зварила собі
й іншим діточкам своїм,
яких ще було аж сім...
Полум'я в печі горіло,
в казані юшка кипіла.
Наверх рученьки сплили.
-Хлібця,хлібця - благали .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646867
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 25.02.2016
автор: Haluna2