Нам вистоять сотня
Небесна велить
І миру висока
Омріяна мить.
Святе то є місце –
Народний Майдан,
Він кращих синів
Тоді небу віддав…
І кривиться лютий,
Адже розуміє:
Загинули люди
Від владного змія.
Хвилюється й зараз
Столичний Майдан:
Скільком людям світу
Він приклад подав,
Як землю любити
І з вірою жить,
Таких не убити,
Не треба й тужить,
А шану належну
Героям віддати
І дату лютневу
Завжди пам’ятати,
Коли проти влади
Беззбройний народ
Устав, не чекаючи
Ні нагород,
Ні слави високої,
Ані безсмертя,
Вони не хотіли
Так рано умерти.
Їх сенс – не померти –
До Бога дійти
І там помолитись,
Щоб вільно жив ти.
І квіти, і свічі –
Усе вони бачать:
І хитрощів, спічі,
Й покірність собачу
Тих наймитів. що
Служать вірно Кремлю,
І тих, хто вмирають
Зі словом «люблю».
Отож посланці
Вони наші високі –
Сповна заплатили
За волю, за спокій,
Але зло живуче –
Ціну підняло:
Країну ще мучить…
О! Скільки лягло!..
Святим є сьогодні
Не тільки Майдан,
А й кожен шматочок
Землі, де віддав
Життя своє звісно
Землі патріот.
Нащадкам повідай
Який наш народ!
21.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646759
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 25.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)