Людей потрібно чути, а не слухати,
І розуміти,а не співчувати.
Хоч трішечки серденьком своїм рухати,
А не байдужістю, яка вміє вбивати.
Позакладало всіх, сліпі неначе,
Хоч повністю без вад,але глухі.
Коли заклало серце - воно плаче,
А душі йдуть самотні і крихкі.
Можна не чути,хоч і довго слухати,
Не бачити, хоч сто годин дивитись.
Бо ж не можливо своїм тілом рухати,
Усе життя й ніразу не спинитись.
Не помічаємо ми часом головного,
У поспіху втрачаємо важливе.
Вловити треба все,хоча б для того,
Щоб не було у душах наших зливи.
Потрібно розуміти всі слова,
Чути мовчання, шепіт і думки.
Очі розкажуть більше ніж вуста,
Лише почуйте! А не навпаки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646655
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: Світлана Глушко