Прочитав статтю [b]«Лист майбутньому чоловікові»[/b] і в пам’яті моїй сплили мої юні роки , в яких я вже впевнено знав, якою буде моя дружина. Я займався активно спортом і моєю мрією було стати вчителем фізичної культури. Образ моєї майбутньої дружини приходив мені в видіннях в дуже чітких подробицях : «Дуже маленького росту ,красива, розумниця , майстер спорту, а найважливіше, з Великою душею. Душу її я відчував присутньою зі мною все своє свідоме життя. Дехто може посміхнутись і сказати: «Це якась містика, або видумка», але я присягаю в правдивості cказаного мною. Мені здається я вже зустрічався з Вірою в якомусь житті. Ми одночасно однаково думали, одночасно співали в думках одні і ті ж пісні.
Я закінчив Технікум Фізичної культури, відслужив три роки в армії і за цей час об’їздив по змаганнях весь Радянський Союз. В 1964 році поступив в Львівський державний інститут фізичної культури. Найбільшою подією 1965р. для мене стало знайомство з будучою моєю дружиною Вірочкою. Це окрема тема, ми не просто зустрілись , нас звів Бог, це факт. Мені симпатизувала однокурсниця Вірочки, Світлана Горбунова, гімнастка, яка ходила зі мною на тренування з стрільби із пістолета в тир де тренувались п’ятиборці. Одного весняного дня повертаючись з тренування в центрі м. Львова ми вирішили зайти в кафе випити кави, раптом Світлана звернулась до мене: «Володя давай запросимо мою подругу в кафе, ось вона йде по тротуару, я тебе з нею познайомлю.» Коли Вірочка протягнула руку і наші руки дотулились одна до однієї я відчув удар струму, як я все говорив 380 вольт по тілу пройшло. Після нашого знайомства я вже не уявляв життя без неї. В той час Віра ще не була Майстром спорту СССР. Ми почали зустрічатись і всі в інституті любувались нашою парою, говорячи: «Ви створені один для одного, ви як брат і сестра.» Нас дуже любили і поважали в інституті. І от одного разу нас зустріла відповідальний секретар із ректорату Горобець Маргарита Григорівна і запитала: «Володя, Віра весь інститут говорить про вашу пару чи ви не проти, щоб інститут урочисто організував весілля? Ми вже говорили з ректором. Ми подали заяву. В ніч перед розписом Маргарита Григорівна, Віра і я шили весільну сукню з купленого нами гіпюру. Весілля відгуляли 2 дні в приміщенні актового залу інституту та в столовій інституту. Була жива музика, інститутський оркестр в якому я приймав участь як соліст. Всі страви приготували працівники інститутської їдальні. При поздоровленні нам вручив ректор ощадну книжку на пред’явника з сумою 200крб. і виділили окрему кімнату в гуртожитку. Світлана була дружкою на нашому весіллі.
Прожили ми разом сорок сім років в злагоді і любові, і Бог забрав Вірочку до себе. Я продовжую жити з своєю рідною дружиною у віршах, і відчуваю її присутність.
[b] Я вдячний Господу за те, що він дав мені для життя таку прекрасну дружину. Ми були дуже щасливі.
[/b]Всі подробиці в статті [b]«Артерії любові Бога».[/b]
http://dyvensvit.org/articles/10113.html
Зоряночко, ти обов’язково будеш щасливою дружиною. Все залежить від Бога і особисто від тебе.
Я дуже вдячний тобі за цю прекрасну статтю, без якої я б не вернувся в минуле.
[b] Зоряна Опалинська [/b]
Пане Володимир,дуже вдячна за ваш коментар!!!такі свідчення ,як ваші, дуже потрібні для молоді, адже ваше життя може бути прикладом для наслідування...Ви - непересічний доказ того,що "по вірі вашій дастся вам"!
Щиро дякую за тепле і напутнє слово!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646627
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.02.2016
автор: DVI