Як же видають минуле запахи!
Ці солодкі. Теплі. Ці терпкі.
Ніби, що було, за чуба злапали,
Ніби босоніж по вранішній росі.
...усміхнешся тихо й таємниче:
десь за рогом зацвіта жасмин.
Й наче знову в подорож покличе
По слідах закинутих стежин.
Вечір якось дуже особливо пахне,
І щемить, щемить моя душа.
За фіалками, чи, може, виноградом.
Тим, що заплітався у дворах.
Але серпень має особливий,
Не усім відчутний аромат.
Він моєму серцю такий милий,
І дорожчий, певно, у сто крат.
Знову повертає в ті хвилини,
Що тоді я називала Рай.
Там ти обіцяв: я не покину.
А за місяць шепотів- прощай.
07.08.12.
p.s.із мого попереднього профілю (http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8847
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2016
автор: Robbery