Духм’яним запахом садів
Земля до небокраю вкрита.
Росою срібною умита
Дзвенить коса серед лугів.
Заснувши від важливих справ,
На небі місяць круторогий
Розлив туман на всіх дорогах
І навіть сонця схід проспав.
Пастух, ще мабуть, сам не свій,
Рукою тре заспані очі,
(Співав ж з дівчатами до ночі),
Й жене корів на водопій.
Зробивши в небі чистім коло,
Лелека як козак із вежі,
Оглянув обрії безмежні
Й спотеріга за видноколом.
А дощ? Як пісня за столом!
Дзвінкий, веселий, не занудний,
Та й грім – цей розбишака блудний
За мить гримить вже за селом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646517
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: COLONEL