Штовхни мене у прірву. Махай кулаками.
Плач, посміхайся, підірви мости між нами.
Спали усе написане. Проспіване – забудь.
Були «ми» разом. "Ми" більше не (по)вернуть.
Таблетки не врятують – отрута заслабка.
Привиділось у книзі тобі моє ім'я.
Причулося, примарилось — запила до кінця.
Червоне богемське чорнило. Розігріта душа.
Редагуй свої помилки. Не лізь в чуже життя.
Ти ковтаєш нейролептики — забуваєш власне «я».
Штовхаючи у прірву, згадаєш чужі слова:
«Коли ти дивишся в безодню, безодня бачить твоє «я»!».
І хай у цьому тексті, забагато літери «я».
Я вкотре повторююсь: «Остання буква я!»
Остання буква я. Тож став її, вона твоя –
Тво-Я!
31.01.2016
© Богдан Кухта
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/MqSdNm8KchA[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2016
автор: Kukhta Bohdan