[u]Після розстрілу 20.02.2014. на Майдані загинуло більше 70 чоловік.[/u]
Зловісна смертельна хмара
Спустилась на Київ весь –
Стріляв… у людей Макаров,
Ще й свій – не якийсь «СС».
Стріляв прямо в серце, в юне,
Студента, артиста… і…
Життя замовкали струни
Й хололи тіла в крові.
Вони добивались волі,
Їй знаючи всю ціну,
Але… заблукала доля
І втрапила у війну.
Стояли вони за правду,
Хоч плата за це – життя.
Правдиві – не завжди праві –
Це істина теж буття.
Багато є бід на світі,
З них кожна гірчить, болить,
Але, коли гинуть діти,
То є найстрашніша мить.
І серце тоді тріпоче,
Й душа матерів кричить:
«Та краще би я, синочку,» –
Ридає, сльозу п’ючи.
А він: «Ти не плач за мною,
Вклоняюсь тобі до ніг
З любов’ю, вже не земною,
По-іншому я не міг.
Нас, мамо, тут більше сотні,
В нас інший Майдан тепер,
Де є почуття високі,
Любив і люблю тебе.
Усіх ми вас стерегтимем,
Приходитимем у сни,
Вкраїнська ж земля зростила,
І ми є її сини.
Тепер ми з Великим Богом
З небесної висоти
Великою теж любов’ю
Вас будемо берегти.
Хай хліб у вас колоситься,
Цвітуть хай сади рясні –
Ми ж слухатимем молитви
Й вкраїнські про нас пісні».
21.02.2014.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646299
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)