нетривке, на жаль, бажання
викреслити все…
…що було уперто реальним,
одновимірним, однозначним;
паралельними лініями,
які і в космосі не доторкаються…
…було одою перфекціонізму
із мільярдів готових відповідей
в геометричній прогресії…
…було аксіомою,
не потребуючи точних доведень,
сприймалось на віру
навіть атеїстами…
… біле – білим було
без натяків і алогічних домислів…
… було практичним:
інь притягує янь за графіком –
режим, одним словом,
від будильника ранок,
приправлений дешевим вином;
сієста після другої пляшки,
інколи трохи раніше –
вологий тривожний сон,
хоч і липкий, але все-таки ліпше,
ніж сіріюча бляклість,
безбарвність очей,
крикливість думок,
за вікном…
плед,
холодний чай,
романтика тільки в кіно…
сім років брудних розмов,
стосунків ще й досі не виварених…
куди б не пішов –
любов звідусіль,
з рекламних плазм
багатолюдних переходів;
на лавках бульварних алей,
тримаючись вірно за руки;
у поглядах пізніх таксі
біля теплих принишклих під’їздів –
звідусюди,
але якось аж надто фальшиво,
дешево!
от і стерся, як американські джинси
в сідлі мустанга
на ранчо в глухому закутку
Оклахоми…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646293
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2016
автор: Андрій Люпин