Ми все чекали, що всміхнеться доля
І гімн співали за свободу й волю.
В житті ж буденнім правила сваволя
Й “митці” роками уживалися із роллю.
Актори вміло грали із народом,
Співці складали переконливих пісень,
І танцювали танцюристи перед входом
Ще й розвелось багато філософських вчень.
Та тут раптово обірвались струни
І так нервово засурмили сурми.
Народ у рупор прокричав з трибуни:
Вже досить! Винних посадити в тюрми!
Почулись постріли, пролилась перша кров
Ударили дзвіниці в заржавілі дзвони.
Ми всі повстали, щоб звільнитися з оков
І розгромити ті несправжні трони.
На фронт чоловіків гукали барабани
І защеміло серце в не одної мами.
Вони ішли і йдуть, неначе крізь тумани,
Щоб світло добувати нам із вами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646258
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2016
автор: Ольга Федорончук