[i](Присвячується перемозі Джамали
у національному відборі на Євробачення-2016)
[/i]
Вони прийшли. З червоними зірками
На шапках. З автоматами в руках.
Пригадую гарячі сльози мами.
Як били. Згустки крові на губах.
Вони себе богами рахували,
Що над народами панують з висоти.
Хоча насправді були холуями.
Над ними були істинні кати.
Вони нас у вагони заганяли,
Що для худоби і везли у даль.
А по дорозі трупи викидали.
Для них ми вороги і нас не жаль.
Я не змогла там юність провести,
Де народилась. Бо мій світ забрали.
Туди, де не доходили листи,
Мене і мій народ депортували.
Повільно йшли роки на чужині.
Не просто було вижити – не жити!
Ми поховали у чужій землі
Всіх тих, кого продовжуєм любити.
Ми пів-століття в душах берегли
Надію на повернення додому.
І ось уже зворотній шлях пройшли,
Світ, що забрали, повернули знову!
Його ми будем пильно стерегти,
Могили предків вдячно доглядати.
Хоч знов прийшли старі-нові кати,
Наш світ ми не дозволим зруйнувати!
© S.Nemo
22.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646127
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.02.2016
автор: Finist