Коли лиш очі в темряві додолу,
коли самотня тиша катом постає,
серед кімнати обережно ллє
душа і тіло біль в місячну пору.
Напоміч сестри - інші "я", насправді
ніхто ніколи не зустріне наречену,
безодня часу проковтне нікчему,
не давши шанс на перемогу правді.
Коли відлуння по холодних стінах.
Коли співзвучно відбиває кор,
до странгуляцій сповиває омофор
й босоніж по розпечених причинах..
..протягне крізь терновий горе-цвіт.
Напомічь лиш себе..Чи стане сили
із дня у день..Якби ж то вже згоріли
мереживні думки і цей примарний світ..
22.2.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646123
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.02.2016
автор: jess