Ми однією маршруткою, але в різні напрямки
Їдемо ввечері втомлені, змучені.
Найважливіше замінили трикрапками,
Боячись показати, що трішечки скучили.
Я давно вже не тішився, зачарований вродою,
А Ти так соромишся, що не сил відірватися.
Запам'ятовую все до останнього подиху...
Ну, як тут, скажи, не закохатися?
Руку тримаю і безмежно хвилююся,
Кава п'янить, голова іде обертом...
Повз нас пробігає вечір по вулиці
Вогні ліхтарів відблискують золотом.
Я не хочу нікуди, нехай світ зупиниться,
З Тобою так добре. З Тобою щасливий я.
Дай ще на мить почуттями напитися
І випади в серці весняною зливою...
22.02.2016р.
http://vk.com/kucheriavyivolodymyr
https://www.facebook.com/groups/1390544757860142
#Кучерявий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2016
автор: (с) Кучерявий