На ніч казочку слухала я
І уявити собі не могла,
Що та казочка чарівна,
І це доля моя.
Чарівник, що ту казку складав,
Мирно й тихо мене присипляв,
А я слухала і не знала,
Що чарівника того вже кохала.
Неначе дитина чекала продовження,
Заснути без нього уже не могла.
Душа моя тоді відчула відродження
І стала немов нова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2016
автор: Закохана в небо