Біль ранить моє серце
Біль давить серце і душу мою.
Коли ночами я не сплю.
Кожного дня спокою в мене нема,
Нема правди на землі…
Дуже важко в моєму житті
Як згадую про своїх ворогів,
Сльози давлять душу мою.
Тому ночами я не сплю.
Заблукала я серед людської фальші.
Зневіра і злоба їхні душі полонили.
Порядність, гідність, честь-похоронили….
Всім править повний «гаманець» …
Їм би крові моєї досхочу напитись.
Не рано, пізно прийде їм «кінець» …
Звання, чини, місця – все продається,
Не усмішка, а хижий їх оскал.
Лягають на аркуш, повні смутку рядочки,
Згадую своїх тисячу недоспаних ночей.
Сльози день і ніч течуть з очей ,
Нічим не можна їх спинити,
Нема в серці їхніх Бога…
В них лише одна тривога,
Як із світу мене зігнати…
І своєї мети в житті діждатись.
Ви! Подумайте мої вороги.
Отець Небесний на небі «Є»!
Немов туман засліпив їм очі.
Все вони загубили, порядність, гідність…
Мов нерозумні діти ще малі.
Вони всі черстві і жорстокі.
Насправді Божий закон є!!!
Подумайте над своїми дітьми.
Що з вашими душами буде.
Над вами – Божий суд буде…!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645985
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.02.2016
автор: Ганна Перегінець