Старенька школа, поруч три тополі,
Покритий мохом черепичний дах.
Тут починалась формуватись доля
І брав початок самостійний шлях.
Вона такою ж майже і була,
Лиш яблуні в дворі цвісти не хочуть,
Та от берізки – добрих рук діла,
Вже виросли і вітами тріпочуть.
Ті ж класи, але в них нові літа,
Ледь впізнаю я вчительку похилу,
І пісня дзвоника чомусь уже не та
Та парту відшукать свою несила.
Усе змінилось – швидкий плин років
Та і життя – це не футбольне поле,
Але в душі по-справжньому б хотів
Хоча б на день вернутися до школи.
Я сів би знову там, біля вікна
Й крутився на всі боки, як раніше,
А може б знов писав комусь листа
Й бажав, щоб скінчився урок скоріше.
Та часу плин не зупинить й на мить,
Сивіють день за днем все більше скроні.
І тільки серце раптом защемить,
Перебуваючи у спогадів полоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645945
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2016
автор: COLONEL