Судилося печалі моїй жити
В словах, що стеляться рядами на папері...
Вона змогла...в мені все підкорити,
Ввірватись диким смерчем в мої двері.
Спадати з уст моїх, шукати собі риму,
Підпорядковувати ті слова,
Які ніколи б з нею... Без інтиму...
Та боротьба ця, мабуть, вікова.
Занурюється глибоко під шкіру
І хороводить в венах водевіль,
Вщент розбиває силу і довіру
Породжує пекучий вогнем біль...
Моїх стежок заплутаних думками,
Пересікає світло блискавиці,
Ще вогкими незрілими словами,
Полинь-печалі рідної сестриці...
Твій підпис на мені... Розпечене тавро
На тілі хвилями проноситься, розкатом,
Ти подаєш мені своє золочене перо
Та ким приходишся мені —
Рятівником чи катом?
25.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645741
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2016
автор: Юлія Нова