Годі про Рай – ми його не втрачали
(Власне, його взагалі не було).
Кожного року Земля зустрічала
Звичну весну. І поліпшене зло.
Кожного року здригалися гори.
Кожної днини стогнав небосхил.
Десь римувалися морок і море,
Криза та крига (поглянь, скільки брил!).
Поділ – як попіл. Тиша – це миша,
Що причаїлася в теплім кутку
(Знову розходяться з нотами вірші,
Тонуть в імлі, наче мис Тарханкут).
Годі про пекло. Відчуєш мій відчай –
Знай: він не перший. Таке вже було.
Досить… Це досвід. Важкий, споконвічний.
Долі – в долонях. А зло – лише тло.
лютий 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645683
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.02.2016
автор: Людмила Іванець