29* (–)... уму: «исповедуй целибат, я – персона грата…»
Надену я шляпку. Поправлю синекдохой локон.
С эпитетов пышных я вам сочиню пустоту.
И ситцем лукавства, и бархатом чувств ложных кокон
Стихов наплету! (Чтоб чего там прикрыть наготу?..)
30* замучу я всіх однотонною лірою тою…
І складає рука (а чи шпилька? чи Муза?) ці вІрші,
У яких стільки млосного вам передам від душі.
– Що, не самі найкращі вони? – але ж і не найгірші!
Ними вкрию і-нет, як вкривають шляхи спориші.
31* всех мистикой достану, сама в ней утону!
Всё страдает, мучась, о мирах далеких,
И о сказочных индийских землях дивных.
– Заморочу Ухи ваши, заморочу
Этой философией… противной…
32* N.: жіночна, запашна царівна чарівна…
(на здогад: вічно травневій Жінці!)
Стільки ніжності в словах її,
Стільки грації!
Зачарує віршем-звабою
Ця акація!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645628
Рубрика:
дата надходження 21.02.2016
автор: Касьян Благоєв