Ми ходили світами і десь назавжди заблукали...
Малювали на тілі узори відтінками хмар...
Руки наші засмучені фарби у коси сплітали...
Водночас розгойдав наші дзвони старий паламар...
Я тебе фарбувала у колір дощу на світанку...
Накладала слої надвечірної спраглої тиші...
Випивала всі барви-слова твої доостанку...
Прокидалась у теплім тумані густім на узвишші...
Ти в мозаїку неба відкрив мені томлені двері...
Дав надпити ванільного трунку вершків...
Ми обрали свою з-поміж тисяч тих дивних імперій...
Що летять круговерть на турбінах земних вітряків...
Коли ранок розквітне туманом невчасно...
І торкнеться чола промінь сонця неспілого...
Ти мені прошепочеш в уста мої сонні безгласно...
Я його розфарбую в безжальні відтінки сірого...
22.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645513
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.02.2016
автор: Юлія Нова