Є невблаганним дещо в світі,
Коли вже осінь , вже по літі...
Ти не повернеш його знову
Так, як вертаєшся додому...
Не можеш зірку засвітити,
Коли ще хочеться любити,
Бо час прийшов для сонця в небі
І він не кориться потребі...
Не зрушать з місця гори вічні,
Суворі ? - Так !, не протирічні,
Лякають, ваблять, тішать нас...
Створив цю велич батько- час !
Багато думала ночами
Над невблаганними речами,
Але погоджусь- і не раз ,-
Найневблаганнішим є час...
Смієшся, любиш, плачеш тихо
І вдячна, що минає лихо...
Що схильним є до тебе час
І що вогонь твій не погас
Чи зле тобі, чи добре дуже...
А час - щось надзвичайне дуже...
Над всіх земних й людських прикрас
Щонайціннішим є - то час !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645299
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова