Ми стали чужими. Гнів душить!
Гнів переповнює, закипає, ллється, мов суп через
верх!
Я гублюся! Сказати щось мушу!
Та слова застрягають у горлі,
Немов їх хтось начисто стер!
Біль нестерпний! Він стогоном, тихим риданням
Виривається з надр душі!
І спадає на думку лиш слово «прощання»...
І всі плани взаємні здаються порожні,
смішні.
І так хочеться бити, трощити, ламати!..
Все знищити! Руки розбити в кров!
Я втомилась так «правильно» жити!
МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ НАПРОЛОМ!
Щоби як у кіно! У казці!
Щоб усе змінилося враз!
Задихаюсь у стильній масці!
Дійсність душить, мов чадний газ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2016
автор: Інга Хухра