Все мине і опаде як яблуні цвіт,
Все мине і у мороці темному згине.
Лиш любов не помре. Й через тисячі літ
Лиш вона разом з часом у Всесвіті лине.
Час біжить, як бігун – рік за роком дола,
Та в житті речі всі, як відомо, відносні.
Двадцять років для Всесвіту – лиш краплина мала,
А в людей за цей час уже діти дорослі.
Хто згадає тепер, хто й від чого помер –
Від хвороби чи може від леза стилета,
Але мріють й в наш час, щоб відвідала нас
Неодмінно любов, як в Ромео й Джульєти.
Для закоханих душ стане часу хода
І погасне у грудях мимолітне зітхання,
І залишиться фото – молодий й молода,
І в очах лиш любов, ніжність, ласка й бажання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2016
автор: COLONEL