В очах моїх формує згусток сум
Та повсякдень сміятися я мушу,
Щоби ніхто не бачив тяжких дум,
А сум все огорта щільніше душу.
Та розум не віддам йому на глум,
Можливо зможе посеред дороги
Мій сміх, хай навіть і крізь сум,
Допомогти комусь піднятися на ноги.
Можливо, здатен якось він зуміти,
Коли надія в ніч давно втекла,
Моїх братів серця зігріти
І стати джерелом тепла.
Можливо, він їм допоможе в скруті,
Коли немилі люди, сонце, день.
І стануть враз брати мої розкуті
Й співатимуть всі радісних пісень.
І хай не пізнана ще мною мить успіху
Та аж ніяк не можу так вчинить,
Щоб двері ті в мою кладову сміху
Для всіх, як жлоб останній, зачинить.
Мій сміх багато здатний що зробить,
Для двигунів душі – найкращий струм.
Готовий кожного ним щедро наділить,
Але якби не цей триклятий сум!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645216
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2016
автор: COLONEL