І хоч бувало так, коли все небо
Важкими хмарами звисало над тобою,
Ти усміхався (ніби так і треба)
І кожен раз готовий був до бою.
Твій шлях стелили дикі терни,
Колючий дріт стискався навкруги,
Та ти твердив усе «Я не поверну»,
Шукаючи світліші береги.
Стікала кров шалено з твоїх ніг,
І зацвітав трояндами той терен,
І ти уже не йшов, ти просто біг,
Бажаючи усе ж знайти свій берег.
Ти біг, не розуміючи, що сам
Творив той світлий берег, до якого
Ще не один, на заздрість ворогам,
Буде шукати втрачену дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645170
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2016
автор: *Кассіопея*