Обніму я життя, поцілую коня, що на волі,
Я природи дитя і за це щиро дякую долі.
Поклонюся хрестам, що стоять на батьківських могилах
І зайду помолитися в храм, поки маю ще силу.
Поки ноги стоять на землі і тумани на лузі,
Поки колос росте на стеблі, ще живу без ілюзій.
Обніму я життя поки коні ще ходять на волі,
Я природи дитя і за це щиро дякую долі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645097
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2016
автор: Віталій Назарук