Поглянь живемо в царстві тьми,
демони в людських тілах, кусають зв'язки.
Жили щасливо-коли були дітьми,
в дорослому житті не буде казки.
Схилились душі, в кандалах шляхи,
сховались навіть тіні в своїх лігвах.
Поглянь на що ідуть ради війни,
загублені погинуть у царівських прірвах.
За,що ці смерті?За, що убили чиюсь дочку?
Кидаємо гріхи лиш на чужі причини.
„Таке життя“-хтось просто скаже мовчки,
такий наказ лунав із височини.
І де живе ось те оспіване кохання?
Тихенько скиглить у серцях розбитих.
Знайде нове,але живе розчарування,
минулим,що в сльозах пролите.
Твоє життя приховане в думках,
всі твої мрії,радість,сум і біль.
засаджуй допоки є зерно в твоїх руках,
щоб не залишився лишень кукіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645057
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.02.2016
автор: V1TaL1o