На землю мою йдеш
Дітей моїх вбивати
І, як скажений верещиш,
Що в нас з тобою спільна мати...
Чи з глузду ти, москалю , з"їхав,
Чи чорне білим стало враз,
Чи від скаженої собаки
Тебе вчепився дикий сказ ? !
Ви, матері, із московщИни ,
Куди ви дивитесь в цю мить,
Коли життя і кров дитини
Спиняє куля в одну мить ?!
Що загубив ти , вражий сину,
На древній сонячній землі,
Де споконвіку завжди жили
Побожні люди - трударі ?
Невже те роздору насіння,
Що сіє "купка" із кремля
Вам встрих обрізала коріння ,
Чи смерть вас всіх так окриля ?
Як серце є - розплющіть очі ,
Згадайте, хто ви,- вашу суть...
Може, колись простить вам небо,
Та мати з батьком - не дадуть !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644991
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 18.02.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова