Як зараз бачу: мама з печі витягає
Хлібину пишну, підрумянену з боків.
Мені, малій, окраєць хліба простягає -
Як дар безцінний ріднім дітям від батьків.
А потім буханці кладе на скатертину
І чистим рушником їх зверху накриває.
Обкутує хліб свіжий, як малу дитину,
Щоб смакував усім, його так доглядає.
Ще глечик молока матуся простягає.
Воно парує, пінить - саме від корови.
У світі кращого нічого не буває
Як теплий спогад із дитинства пречудовий.
Хрумтить скоринка ще й у роті швидко тане –
Це так смакує кусень хліба з молоком.
Здається, час турбот ніколи не настане –
Мої дитячі очі світяться теплом.
Спливли роки у даль, промчались, промайнули.
Вже сивина мені закралася у коси,
Та мамин хліб святий нізащо не забула,
Її любов й турботу я пам’ятаю досі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644961
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2016
автор: Ольга Калина