(за мотивами)
Незатишні дні і сліпі,
узимку дощі – особливі!
Під вечір розквітли вогні
і зорі, яскраві й грайливі...
Їх відблиск, як сяєво свіч,
ховається й мріє в каштанах,
а стомлене місто всю ніч
купається в сивих туманах…
Дрімає оголений сад,
примари – старенькі колони,
за ними казковий фасад,
освітлені й темні газони…
Крізь контур гілок – небеса,
в сузір’ї дрімають Стожари,
а краплі дощу, як роса,
блищать на нічних тротуарах…
Вугілля розпечене й жар –
у жерлах нічних ресторанів,
в обличчя нам дихає пар
і смажений запах каштанів…
***
"Париж зимою"
Максимилиан Волошин
Слепые застилая дни,
Дожди под вечер нежно-немы:
Косматые цветут огни,
Как пламенные хризантемы,
Стекают блики по плечам
Домов, лоснятся на каштанах,
И город стынет по ночам
В самосветящихся туманах...
В ограде мреет голый сад...
Взнося колонну над колонной,
Из мрака лепится фасад —
Слепой и снизу осветленный.
Сквозь четкий переплет ветвей
Тускнеют медные пожары,
Блестят лучами фонарей
Пронизанные тротуары.
Калится рдяных углей жар
В разверстых жерлах ресторанов,
А в лица дышит теплый пар
И запах жареных каштанов.
20 апреля 1915 Париж
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644818
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 18.02.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО