Веселиків не чути в піднебессі,
Щоднини виглядаю у вікно,
Мовчазне небо, сіре в безголоссі,
Лише хмарин клубочиться сукно.
А котики лоскочуться вербові,
Окутані у замшевий туман.
Струмочки грають пісеньку любові,
Латаття вишиває сарафан.
Проснеться світ водою у криниці,
Відриє весну веселковий клин.
Одяг на світлий змінять молодиці,
Пустить листочки висохший полин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644796
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.02.2016
автор: Віталій Назарук