Вечеря… червень… тихий дах…
Лиш декілька хвилин до ночі.
Антена, провід, сірий птах
І очі! Ці зелені очі!..
«Смачного!», - «О, й тобі! Взаємно!»
І двоє ви… Чи й вас немає…
«А, знаєш, є така прикмета:
Якщо пересолив – кохає…»
«Хі-хі, прикольно…», «А у тебе?»…
«А пам’ятаєш..?» … «… так-так – він!»…
Розмова йде, і просто неба –
Неначе романтичний фільм.
Ти в морі чи на дні криниці
Вже темно… зірка… неба фон…
Освітлюють лише зіниці
І ввімкнений його смартфон.
Тік-так… вода – в каналізацію –
Омила тарілки оголені…
А він, таки, має рацію:
Лазанья була пересолена…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Юлія Савицька