Туманом засипало все навколо,
Він сів на дорозі і мовчки сидить,
Туман зазирав у кожнісіньке слово,
Питав, чи безсоння моє ще не спить.
Йому б одягнуті омріяні крила,
Залишити землю, побачити вись,
Туман - це лиш спогад, що тут була злива,
Його й не згадають. Наступна вже мить.
Туману самотньо і холодно з нами,
Він звик до дощів, та хоче тепла,
І сам засинає під ранок у травах,
Під ту колискову, якої нема....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Tamila Poison