А ти мовчиш, і голос мов міліє..
Мовчать думки у хаосі гадань.
І сонечко долоні знов зігріє
Без марних сподівань, зітхань, вітань.
А ти мовчиш, і час стає край горла,
Мов давить діафрагмою печаль.
Душа німа. Душа пуста і гола
І вабить безупинно ніжна даль.
А ти мовчиш, я сумно позираю..
Крізь пил складів у синю-сизу даль.
Тужу сама, і в самоті плекаю
Заплетену тривогами печаль.
А ти мовчиш..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Анастасія Кравець