Коли постукав ранок у вікно
Чолом небесним ваблячи надії
І зрозузуміла, щоб там не було.
Пронузують слова твої всі мрії
Коли здійнялась думка мимохідь,
Заклекотали срібнії тумани.
Поміж безмежжя тінявих стихій.
Ти заліковуєш болючі рани.
Коли душа прокинулась на мить.
Від мелодійних звуків телефона.
І ясно стало - більше не болить
Тижнева, сіра, тягарева втома.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Анастасія Кравець