Інколи, доторки мов би
Кохання на кінчиках пальців,
Б’ються невидимі колби,
Тріскають в ніжному вальсі.
Інколи, геть повтікають
Сизі слова-херувими,
І по планеті літають
Люди з очима живими.
Інколи, час мов в пастку
Серце захопить в руки,
І невимовну ласку
Тихо вкладає в груди.
Інколи, зорі гаснуть,
Як дивишся – «та людина»,
І вміщається щастя
Просто у спільного сина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Невідомська Вікторія