Дощами залито усе навколо,
Не стримати осені, хай тихо пливе,
Мені б розірвати це замкнуте коло,
Мені б відчувати, що є щось нове.
Ти знаєш, я знаю, так важко мовчати,
Та слів необхідних ніхто не знайшов,
Скажи, а ти зможеш мені обіцяти,
Що руки зігрієш? Щоб тепло.. Щоб знов..
Я в осені жила, у ній і залишусь,
Собі начаклую букет хризантем,
А серце питає: "Ну що там, щось пишуть?
Так дивно, що досі самі ми живем..."
І скаже прохожий, що все буде добре,
Такі вже набридлі, затерті слова,
Не вірю у них, та знаю, що, може
Ти даш мені щастя, чи я не права?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Tamila Poison