Сонячні зайчики бавляться з Танею,
Ніжно цілують у личко її.
Хто із люстерка випустив зайчиків?
Нуж-бо, Тетянко, швидко злови!
Та у Тетянки тікають крізь пальчики.
В чому причина невдач?
Їх випускає, всміхаючись, таточко:
"Ти тільки, доню, не плач.
Сонячні зайчики не впіймаєш -
Вони ж завжди утечуть!", -
Ніжно донечку обіймає,
Каже люб'язно татусь.
3.02.2016
Вірш опубліковано у альманасі "Сонячна палітра. Частина 1"
(видавець: Хмельницький, Стасюк Л.С.)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
Олекса Удайко вніс корективи у даний вірш та запропонував додати кінцівці драматизму. Його варіант мені дуже сподобався, друкую нижче:
"Сонячних зайчиків
Ти не впіймаєш -
Каже люб'язно татусь -
Ніжно так доню свою
обіймаючи, -
Я ж із АТО повернувсь!"
Олекса Удайко
Гадаю, обидва варіанти фіналу мають право на життя. Дякую, пане Олексо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644563
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 17.02.2016
автор: Світлана Крижановська