Йде старенький по базару, всіх про все питає:
«А почім картопля Ваша? Чочу проростає?
А немає хімікатів у складі капусти?
А ця риба тогорішня? Чомусь очі тусклі…»
Причепився у «молочці» чи кефір не кислий,
Чи сметана з-під корови? Чом' в ній нема блиску?…
ГеМеО є у квасолі? І чи сало свіже?
Чи скибками йому масла продавець наріже?…
Всі шарахаються діда та ведуть ся чемно,
Бо з цим дідом, мабуть було, розмовляв ще Ленін…
Дідусь руки потирає, шука іншу жертву:
І кому б своїм питанням іще "носа втерти"?
Раптом бачить у куточку із кавказу хлопець
Смажить шаурму із курки, та кричить: «Підходьте,
Покуштуйте поласуйте шаурму свіженьку,
Всі приправи із кавказу, і лаваш біленький»…
Наш старенький вихрем просто прилетів до хлопця
Посміхнувся. І, лукаво дивлячись у очі,
Мовив: «Друже, твоє м'ясо як раніш казало?
Воно гавкало раніше, чи може нявчало?»
Продавець був дядько битий - тридцять літ в базарі!
Посміхнувся дідусю він та й відповідає:
«Ні, не гавкало це м'ясо. Навіть не нявчало,
А таку дурню, як зараз оце Ви питало...»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644475
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2016
автор: Oleksandr Poprotskyy