Липневий дощ, раптовий дощ -
Залив бруківку львівських площ.
А я здивований біля вікна стою.
Й не знаю радий я чи ні
Цим струменям, простягнутим мені
І що мені дарує пісню він свою.
Вікно відкрию, течія озону
Вмить виведе з дрімотного полону,
І я за ручкою і зошитом спішу,
Щоб на слова покласти пісню літа,
Щоб записать скоріш, що шепчуть квіти,
Щоб передать, що гра оркестр дощу.
Я чую – вітер он на флейті виграває
На вулицях пустих, де він шукає
Кого б у танці закружляти в мить.
Та барабанщик-грім, от розбишака,
Ляка усіх й сховалися дівчата.
І дощ від жалю сумно моросить.
Та он майнула постать білокоса
І дощ шугнув униз відразу косо,
Узяв її в полон дзвінких краплин.
Веселка вмить в очах її заграла
І літа королевою враз стала
Вона на декілька хвилин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644391
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2016
автор: COLONEL