Скарб, або Гномові мандри

У  човнику,  у  човнику
З  вітрильцем  і  стерном
По  морю-хвилі  чорному
Відплив  у  мандри  гном.

Заради  срібла-золота,
Прихованих  скарбів
І  холодно,  і  голодно
Той  гном  усе  терпів.

Все  море-хвилю  виходив,
Здобув  лиш  свист  вітрів,
Посивів,  наче  віхола,
Як  щогла  та,  змарнів.

І  сумно,  гірко  гномові,
І  соромно  вертать,
У  моря-хвилі  гомоні
Вже  докори  бринять...

А  вдома  гук  над  стріхами:
-  Хвала,  що  бог  зберіг!
І  гном  зітхнув  зі  втіхою:
-  Мій  скарб,  де  мій  поріг.

2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644385
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 16.02.2016
автор: Максим Тарасівський