В окопі він упав на дно,
Бо бач, тим кулям все одно
Куди поцілить, кого вбить,
Кого калікою лишить.
Ворог стріляє – вирви, дим,
Донизу фосфор знов летить.
Впаде на тіло - цілі муки:
Пече обличчя, ніс і руки.
Хоч він упав, та буду жить,
Його цим фосфором не вбить.
Він виживе усім назло
І скаже дехто: «Повезло».
Піднятись мусить, мусить жить -
Потрібно землю боронить.
Вітчизни він своєї син,
Сьогодні тут він не один.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t4ZKm89RJIs[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644383
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2016
автор: Ольга Калина