ти - твій страх: жодна крапля спокою
не мі́ниться в блиску твоїх зіниць;
твій слух, він вихоплює з пісні прибою
лише викрики п'яних рушниць
на околицях, вилицях міста...
ти придушуєш погляд нічних ліхтарів,
в вузол скручуєш нитки вольфраму,
де примарна надія пускає в душі
свіжу кров застарілої рани
так невпевнено, хоч і навмисно...
ти - це страх, відповідно до ГОСТу,
ти до кола прикутий штрих-кодом -
і, як всі, що від посту до посту
власним транспортом, пішим ходом
пробираються, стомлені вкрай...
ти - твій шлях і нічого нового,
лиш мільярди натомлених спин
крок у крок, ніби йдуть замінованим
механічно, усі, як один,
у сміття перетворюють рай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644341
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2016
автор: Андрій Люпин