Куди поділись безтурботні дні
Коли було так легко й просто,
А раптом що – то мама у вікні
Біжиш,цілує й знову все барвисто.
Коли йшов дощ, гриміла громовиця,
А небо хмурилось, тьмяніло.
Ти в тата на руках і вже дурниця,
Що там надворі голосно шуміло.
Ти став дорослим, сам за себе
Тобі віддали власну долю в руки.
Ніхто не зробить щось за тебе
І не відмиє від буденної пилюки.
Тепер болить не у розбитому коліні,
А десь глибоко, від любовних ран.
Тепер вже не сховаєшся у тіні
А перейдеш під сонцем весь майдан.
Уже не страшно, що почалась злива
Вона зупиниться і знову стане ясно,
А страшно як людина всім важлива
Піде, не оглядаючись. Невчасно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644230
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2016
автор: Ольга Федорончук