(за мотивами - "Облака" В. Набоков)
На сонці золотом іскриться дощ весняний,
озера в небесах синіють гаряч`е,
і хмари сніжно-білі, обрус полотняний,
біліють в небі, мов оголене плече…
В мовчанні зупинись. Роняють сльози раю
суцвіття весняні, схилившись через тин,
усмішка на вустах промінням сонця сяє,
а на ланітах - ніжні пелюстки жоржин…
Не рухайся, мовчи. Тебе в обіймах ніжних
теплом зігрію і цілунками весни,
дарує музику кохання дощ капіжний,
веселку в небі, кольоровий серпантин…
***
На солнце золотом сияет дождь летучий,
озера в небесах синеют горячо,
и туча белая из-за лиловой тучи
встает, как голое плечо.
Молчи, остановись. Роняют слезы рая
соцветья вешние, склонясь через плетень,
и на твоем лице играет их сырая,
благоухающая тень.
Не двигайся, молчи. Тень эту голубую
я поцелуями любовно обогну.
Цветы колышутся... я счастлив. Я целую
запечатленную весну.
"Облака" В. Набоков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО